Аzія

Азія

шовком

із серця

лащиться

водку-нитку

солоними

пальцями

вдягає

в голку

сигналів

точного часу

Тимофєєві Малохатку

Шипоша Денс,

красивий і зухвалий,

якби хотів, то й

місяць би приспав.

Казали люди,

знався з відьмаками,

адже незмінну вдачу

хлопець мав.

Отож, пішов хлопака

якось до броварні:

націдити в жбан

літрів може п'ять,

та щоб дізнатись

чи те пиво гарне,

взяв порцію одну

покуштувать.

Ач, місць нема!

Пліч-о-пліч ледацюги

ссуть з кухолів,

аж піт тече з мармиз,

як онде хмільне цмулить

пан самотньо.

Посмiшка

зубчата снiжiють кусачками

полусканих сємок пропорцiй,

ти — свiтишся, я — загоряю

Суничний, коли тобi сонце

* * *

i блиск очей

(чи хворих, чи цiкавих)

засвiтить фотоплiвку

моїх планiв,

i близько-близько

стане,

майже «поруч»,

як будучина тьмяне

в нафтi часу

* * *

… ранок вибухом видної ковдри,

пiд нею щось поруч:

  моє норовливе

осiнньо дмухає,

мовляв, накривайте;

тягнусь доповнити

сплячi, поважнi…